Згасає день, сідає сонце, Виходить мрія золота, Спаливши всі мости поета, Що так закоханий в життя. Він думає: Життя - надія, Життям керують сни, І навіть в час страждань душевних Йому не зраджують вони... Приспів: Він так жадав змінити для всіх, Став приреченим поетом утіх.. Взяв перо до рук і вилив біль, свій гріх, Пергамент білий душу майстра зберіг. Скаже хтось: немає суті, Світ існує для людей. Тоді навіщо ми руйнуєм Свою домівку - світ ідей? Хай кожен знає, що можливо Врятувати цілий світ! Достатньо просто покохати Рідну землю - серця цвіт. Приспів: Він так жадав змінити для всіх, Став приреченим поетом утіх.. Взяв перо до рук і вилив біль, свій гріх, Пергамент білий душу майстра зберіг.
https://lyrics.primanota.net/morphine-suffering/poet.htm