текст песни (слова) Скрябин Александр - Дівчина з кафешки на метро "Либідська"

(VII)
 У офисі перерва, ти голодний як пес.
                         (VII)
 В очах моргає надпис: "Я похавал би десь"
 I раптом запах чебуреків по-шпионські лізе в ніс.
 I ти по головах людей на запах цей біжиш.

                                (VII)
 Влітаеш у кафе, готовий з'їсти слона.
                               (VII)
 I тут перед тобою є китайська стіна.
 Стоїть офиціантка, шостий розмір душі.
 I дуже елегантно поїдає лаваші.

 Приспів:

 I ніби далека, і ніби близька.
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська".
 I ніби солодка, і ніби гірка.
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська".
 I ніби висока, і ніби низька
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська".
 I ніби глибока, і ніби мілка
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська".

                                       (VII)
 Ти заглядаеш їй у очі, просиш: "Дайте меню".
                                 (VII)
 I голосно ковтаеш біля дами слюну.
 I вона граціозно витірає руки об халат.
 I пропонує для разминки: пиво і салат.

                                         (VII)
 Вона чуть вище i ти дивишься їй просто в декольте.
                                      (VII)
  А дiалог в таких умовах - діло не просте.
 I ти витягуєш все тіло i на пальці стаєш.
 Ломаеш логiку подiй, питаєш: "Де ти живеш?"

 Приспів: (2 рази)

 I ніби далека, і ніби близька.
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська".
 I ніби солодка, і ніби гірка.
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська".
 I ніби висока, і ніби низька
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська".
 I ніби глибока, і ніби мілка
 Дівчина з кафешки на метро "Либiдська"