За вікном плакав нудний дощ, Всім розказував про свою біду, Налий, налий, налий, Налий нам двом, Давайте вип'єм за тих, Кого нема з нами зараз тут. Боже, чи добре їм там? Чи посміхались вони, Коли до себе Ти їх брав? Пусти мене Хоч краєчком ока подивитись на них, Пусти мене, Я скажу два слова ті, що не встиг. Пусти мене... Пусти мене... Пусти! Відповів мені мудрий Бог Вічним небом і золотом зірок: Ти не спіши, слухай, тільки не спіши, Піднятися до мене встигнеш ти завжди. Поки ти ще серед людей - Навчися цінувати кожен новий день, Навчи людей любити цей світ Та не тільки себе, Навчи людей радіти завжди, Коли сонце встає. Навчи мене! Навчи мене! Навчи! Велике щастя - зустрічати новий день!