Прийшла війна на нашу землю, люди, В яку рік тому ще не вірив ніхто. Пускає в землю кров, стискає груди - Одним - війна, а іншим - АТО. І продають чуже життя спокійно - Чин невисокий як дешевий товар. І дерибанять нашу бідну країну І нас із нею, як курей на базар. Але українці - як мурашки, По крупинці будують спільний дім. Маленькі, сірі - але нас дуже багато, Ніхто не вижене нас з рідної землі. Біда зібрала нас докупи, як ніколи, Навчила відрізняти рідне і чуже, Ми знов себе заповажали, слава Богу - Так має бути: свій до свого по своє. Ми сильні, мудрі, талановиті люди, І своїм інтелектом кормимо весь світ. Не бійся модним і просунутим бути - Чим більше мудрих, менше шансів в ворогів. Але українці - як мурашки, Ми можем більше, ніж думаєм самі. Не помагайте нам, але й не заважайте - Ми краще знаємо, як жити у сім'ї. Не кожен може добре воювати, І часом краще буде, ніж бронежилет, Від зомбоящика країну захищати Розумне слово через Інтернет. Ми робим свої планшети і ноутбуки - Не гірше, ніж ми робим хліб і ковбасу. І цілий світ про це давно би мав почути - Так зробим так, щоби нарешті він почув! Що всі українці - як мурашки, По крупинці будують спільний дім. Маленькі, сірі - але нас дуже багато, Ніхто не вижене нас з рідної землі. Але українці - як мурашки, Ми можем більше, ніж думаєм самі. Не помагайте нам, але й не заважайте - Ми краще знаємо, як жити у сім'ї.