До себе в хату входиш через вікно,
Напам'ять знаєш саме добре кіно,
Читаєш ти газети, тихо кричиш,
Тобі не треба ніц, хіба, коли спиш.
Холодні сльози свої не витирай,
І мову риб ніколи не забувай,
Нікого злого ти сюда не пускай
В загублений рай.
Ті свої сни нікому не віддавай,
І всьо, шо маєш ти від них заховай.
Вони всі хочуть зла, ти скоро тікай
В загублений рай.
І знов той грубий залізає на трон,
Слюною з рота плює в твоє вікно.
То параноя тихо косить всіх нас,
А голі стіни в хаті слухають джаз.
А голі стіни в хаті слухають джаз.
А голі стіни в хаті слухають джаз.
А голі стіни в хаті слухають джаз.
Холодні сльози свої не витирай,
І мову риб ніколи не забувай,
Нікого злого ти сюда не пускай
В загублений рай.
Ті свої сни нікому не віддавай,
І всьо, шо маєш ти від них заховай.
Вони всі хочуть зла, ти скоро тікай
В загублений рай.
Холодні сльози свої не витирай,
І мову риб ніколи не забувай,
Нікого злого ти сюда не пускай
В загублений рай.
Ті свої сни нікому не віддавай,
І всьо, шо маєш ти від них заховай.
Вони всі хочуть зла, ти скоро тікай
В загублений рай.